Мій перший інтерес до йоги проявився ще в дитинстві, після перегляду радянського фільму "Індійські йоги, хто вони?". Переглядаючи цей фільм зараз, я не знаходжу в ньому нічого надзвичайного. Але тоді це був певний тригер, який розкрив мою свідомість і породив інтерес до йоги. А "пусковим механізмом" моїх регулярних занять був перегляд в 1989 році відеоінтерв'ю по ТБ з Індрою Деві. З цього моменту я веду відлік своїх занять. Тоді у мене зародилося палке бажання практикувати йогу.
    Велике значення в моїй практиці був період самостійного осягнення мудрості йоги через стародавні трактати. Практично в кожному місті можна було зустріти людей, на свій страх і ризик освоюють і відчувають на собі давню йогу. Це були одинаки-кустарі, що черпають знання з самовидавній літератури. Помилок в практиці на той час робилося багато, але дух і прагнення до пізнання у цих людей були непохитні. Література, з якої черпалося знання, - як правило, фотокопії або переписані від руки переклади трактатів йоги, - були на вагу золота, і просто так її отримати на руки було практично неможливо. Це були книги: Гхеранда Самхита, Хатха Йога прадіпіка, Шива Самхита, Йога Сутри і інші. Уже пізніше з'явилися книги сучасних тренерів йоги, які дали новий якісний поштовх моїй практиці асан та інших складових йоги.

      Закінчивши медичне училище я вже розчарувався в медицині, і йти далі до медичного інституту не бачив ніякого сенсу. Всі зусилля ще з більшим силою були зосереджені на вивчення і практику Йоги. Найбільш близька галузь в освіті, як мені тоді здавалося, був інститут фізичної культури, і саме туди я і попрямував отримувати знання. І не помилився, так як біомеханіка та методологія фізичних вправ на даний момент досить добре описані і вивчені. Отримуючи цінний досвід в цьому напрямку, вже перебуваючи в м.Луцьк, мене запросили викладати йогу в Центр Туризму та Спорту. Паралельно в університеті (факультет фізичної культури, ВДУ), починаючи з третього курсу, я працював викладачем ПСМ (підвищення спортивної майстерності) - спеціалізація «Хатха Йога».
Я отримав відповіді на всі свої питання, що стосуються ключових ланок в процесах захворювання або навпаки одужання людини вивчаючи остеопатію, і з 2019 базуючись на минулому досвіді сформував свій напрямок, для допомоги іншим людям - Остео Механіку, відбираючи лише м'які техніки остеопатії.

    Дуже важливою для мене була зустріч з людиною, якого я вважаю одним зі своїх основних Вчителів - це Чоґ`ял Намкай Норбу Рінпоче. Мені вдалося отримати пряму передачу від цього видатного майстра ХХ століття на деякі практики. Деякі посвячення надавались у сні, це взагалі характерно для тибетської йоги. Практика мантр, усвідомлення, передача станів йоги істотно вплинули на моє викладання і ставлення до життя. Чог'ял Намкай Норбу Рінпоче тибетський учитель Дзогчен, активно поширював буддійське вчення Дзогчен по всьому світу. У віці трьох років у ньому визнали втілення великого вчителя Дзогчен, Адзома Другпа. Також в ньому розпізнали втілення Кунча Пема Карпо і Шабдрунг Нгаванг Намг'яла, фактично глави традиції Друкпа Каг'ю в Бутані. Намкай Норбу отримав повноцінну освіту, відповідне рангу тулку, і передачі від багатьох тибетських вчителів. Після окупації Тибету Китаєм емігрував до Індії. Він проводив навчальні рітріти в різних країнах, на яких давав практичні настанови по практикам Дзогчен, тибетської йоги, є автором понад десятка книг з йоги.

   Відповідаючи на запитання, хто є моїми вчителями я можу процитувати свою книгу: увесь світ, бо іноді спостерігаючи за мудрістю природи, діями тварин чи навіть комах та рослин ми можемо осягнути глибоку мудрість та прийти до розуміння власної природи.